Ще одна втрата. Ще один біль. Сьогодні зловісний ковід забрав ще одного українця – Олександра Дегтярева, генерального директора КБ “Південне”. Він був з тих, чиє життя зберігало для нас велику мрію. Про Україну, яка може, яка хоче й буде серед перших. На жаль, ми особливо гостро це розуміємо, коли втрачаємо саме тих, хто вмів ламати стереотипи та розширювати горизонти.
До речі, Україна має одну з найбільших у світі дистанцій між тим, ким ми є насправді, і тим, як ми себе усвідомлюємо. Ми трохи себе недооцінюємо. Трохи сумніваємося у своїх можливостях.
То чи є у нашому суспільстві розуміння того, що наша держава – одна з небагатьох, які володіють достатнім технологічним рівнем для участі в освоєнні космосу? Чи пам’ятають наші люди про те, яким значним був внесок України у розвиток ракетно-космічних технологій?
Невдале, а іноді й злочинне урядування протягом десятиліть завело Україну в обставини, коли життя мільйонів підпорядковане лише намаганню вижити та забезпечити собі і своїм родинам елементарне. Підняти голову над такими обставинами й повернутися до мрії про те, на що ми справді здатні, вкрай складно. Але Олександру Вікторовичу це вдавалося.
Він – один з найбільш досвідчених фахівців нашої аерокосмічної галузі. Він розумів на сто відсотків, як важливо інтегрувати Україну до глобальної роботи з розширення можливостей людства в космосі. Йому вдавалося це навіть тоді, коли егоїзм українських політиків заважав побачити хоча б щось, крім їхньої власної вигоди.
Наша держава обов’язково відновить увесь свій потенціал. Це – наш обов’язок перед тими, хто бачив і боровся за технологічну й сучасну Україну. І це та сама велика мрія, заради якої жив генеральний директор Конструкторського бюро “Південне” Олександр Дегтярев. Щирі співчуття родині, близьким та Україні.
